– День Победы…Смех, улыбки…
Веселится весь народ!
– Ну а плакать об умерших
Будет кто-нибудь другой?
– Я поплачу, погорюю,
Но одна, не на виду.
Этот праздник весь с тобою,
Я, дедуля, проведу.
Знаю, ты меня поддержишь.
В поле брани убиенных
Пожалеешь ты людей.
– Сколько их – никто не знает.
– И никто не посчитает!
– Но зачем же их считать?
По ним надо горевать!
– Слезы жгучие по щекам
Капают… О, как огня
Я боюсь забыть о тех,
Для кого теперь земля
Заменяет дом, Отчизну,
Мать родную, дочерей…
– Только что ты все о мертвых?
Ты живых-то пожалей!
– Да, живых мне очень жалко.
Но не Выживших, а тех,
Кто забыл значенье смерти.
Смерти Деда За Людей.
Кто не помнит, сколько горя
Принесла тогда война,
Кто стремится снова к бою,
Для кого война – игра!
– Не забудут ветераны,
Не забудут дети их…
– Внукам надо бы напомнить,
Чтобы поняли они,
Что собой закрыть солдата
Под ударами врагов,
Что своею смертью тихой
Родину спасти готов
Только истинный Герой!
Памятник ему – огонь…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
