Просіть і буде дано, хто просить, той одержить.
Обіцянка ця дана Тим, Хто в руках Світ держить.
Обіцянка Христова живе і діє досі,
Але стоїть питання - для чого і як ми просим?
Чи дбаємо за душу, чи просим лиш для тіла?
Але ж Господь все знає й пошле все необхідне.
Чи просимо для блага - щоби життя придбати?
Чи просимо, щоб тільки земні багатства мати?
Шукайте і знайдете, ви стукайте й відчинять.
Шукайте Царство Боже, хай вас ніщо не спинить.
Шукайте і знайдете, шукайте в своїм серці.
Якщо в нім мир і спокій - це Царством Божим зветься.
Але буває спокій оманливий, не Божий -
У тебе все так добре, старанний ти й хороший.
І серце не в тривозі вже за сестру чи брата,
Спокуси всі земнії навчився ти минати.
О, це біда, людино. Цей спокій не від Бога.
Ти просто спиш, прокинься, благай про допомогу.
Мерщій до Бога стукай, Він вірний, Він відчинить.
Ти Божий мир пізнаєш, коли на тебе злине.
Тоді молитва буде гарячая і щира.
Палатимеш любов'ю, то будеш з Богом в мирі.
В любові Царство Боже, в любові Бога знайдеш.
Проси любові в Бога, проси і буде дано.
Просіть і буде дано, до Бога йдіть в благанні
За різних і знайомих, щоб йшли до покаяння.
Не дбайте лиш про себе, у світі люди гинуть!
Шукайте і знайдете, ви стукайте й відчинять!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : К моей звезде - Людмила Солма Примечание и дополнения
по стихотворениям "К моей звезде":
*) первое четверостишие эмоционально сложилось из эпитафии на бабушкином памятнике: "В память прошлых лет, и в знак грядущей встречи..."
**)Само же стихотворение, посвященное светлой памяти нашей незабвенной, чистейшей души бабушки и публикуемое мной в сокращенном варианте, эмоционально навеяно в день печальной её 20-й годовщины и созвучно четверостишию бессмертных пушкинских строк "Храни меня мой талисман":
Храни меня, мой талисман,
Храни меня во дни гоненья,
Во дни расскаянья, волненья:
Ты в день печали был мне дан...
(Александр Сергеевич Пушкин)
